21 березня – Всесвітній день поезії

Всесвітній день поезії — свято, яке відзначається щороку 21 березня (в день весняного рівнодення).

Дату святкування встановлено делегатами 30-ої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1999 році.

Перший Всесвітній день поезії пройшов у столиці Франції у 2000 році, в штаб-квартирі ЮНЕСКО.

Поезія, як зазначено в ухвалі ЮНЕСКО, може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якомога бiльше суспільної уваги.

Крім того, Всесвітній день поезії дає можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів та літературним клубам, які відроджують споконвічну традицію живого звучання поетичного слова. Цей день, вважає ЮНЕСКО, повинен сприяти створенню у засобах масової інформації позитивного образу поезії як справжнього сучасного мистецтва, відкритого людям.

Генеральний директор ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура, звертаючись у березні 2003 року до міжнародної громадськості з нагоди Всесвітнього дня поезії, зазначив: «Поезія — це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими і тим самим необхідна для зближення народів. Будучи відображенням і дзеркалом суспільства, поезія — головний засіб самостверждення і дієвий важіль творчості, прогресу та всезагального розвитку.

Поезія необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Заохочення до поетичної творчості, її поширення та переклад — це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості».

Генеральний директор ЮНЕСКО закликав усі держави-члени, громадські організації та асоціації в цей день віддати належне поезії та замислитись про ту фундаментальну роль, яку вона відіграє в діалозі між культурами — в діалозі, який є гарантом миру.

Основна мета святкування Всесвітнього дня поезії становить
заохочення мовного розмаїття та підтримку зникаючих мов за допомогою поезії. Свято покликане сприяти розвитку поезії, поверненню до традиції поетичних читань, викладанню поезії, відновленню діалогу між поезією та іншими видами мистецтва (театром, танцями, музикою, живописом), а також заохочення видавничої справи та створення на сторінках засобів масової інформації позитивного
образу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого для людей.
Сьогодні, вже традиційно, у багатьох країнах світу з нагоди Всесвітнього дня поезії проходять літературні вечори, поетичні конкурси, фестивалі, презентації нових книг, вручаються літературні премії, тощо.

В Україні у відривному «Українському народному календарі» він уперше з'явився 2004 року. 2006 року гарний подарунок місцевим поетам з нагоди Всесвітнього дня поезії зробила міська влада Кам'янця-Подільського: посприяла коштами для видання колективної збірки «Грані тисячоліть на струнах слова», до якої увійшло по три вірші 62 авторів. Зараз в кожній області підтримується творча ініціатива місцевих та регіональних поетів-письменників, всебічно сприяючи утворенню літературно-поетичних клубів та надаючи фінансову підтримку проведенню різноманітних тематичних конкурсів, вікторин, літературних вечорів тощо.

Поезія торкає струни душі моєї

Поезія — художньо-образна словесна творчість, це твори, написані віршами. Таким є визначення поезії на словниковій мові. Але це сухе, безбарвне пояснення глибинного змісту яскравого слова. Кожен поетичний твір – це своєрідна музика, під яку слова починають «танцювати» під закладений у них ритм, сплітаються навколо почуттів і теми одне з одним. Це краса звуку у гармонії з почуттями, відгук душі у словах, луна від стуку серця. Поезія — це сум, чарівність, музика, дотик до душі, струни якої ще довго будуть бриніти. І чим частіш — тим краще. Тоді людина буде духовно вищою та прекраснішою. «Поезія» вбирає в себе багато понять.

Творцями поетичних творів є поети, які поетично сприймають дійність та поетично ставляться до навколишнього світу. Це вірні піддані громадяни Поезії, люди з витонченим смаком, що передають свої відчуття через рими, медіуми гармоній навколишнього видимого-невидимого багатовимірного Життя. Це надзвичайні люди: талановиті, з багатобарвним сприйняттям світу, з очима, відкритими для всього прекрасного. Поезія — це стан їхньої душі, пісня, яка лине із самого серця. Кожен вірш — це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя, неповторний барвистий опис життєво-важливих цінностей, переживань, почуттів, емоцій. Поезія — це неповторність. Однакових поетів не буває, бо в кожному є щось своє, незвичайне. З кожним поетом асоціюються свої рими, свої думки, свій настрій, свої слова… Вивчаючи творчість того чи іншого поета ми маємо унікальну можливість побути з думками поета наодинці, відкрити для себе його внутрішній світ та настрій. І якщо цей настрій співпаде з настроєм читача, то другий назавжди запам’ятає віршовані строки автора, поділиться ними із своїми рідними та друзями. Тоді поетичний твір відродиться заново, набуде нового, неповторного значення. Так він буде відроджуватись ще не один раз, даруючи відраду своїм читачам та безсмертя своєму автору.

Що таке поезія?

Що  таке  поезія? Це  –  мука: Підступає,  множиться,  болить. Іноді  візьме  тебе  за  руку, Іноді  відпустить  і  мовчить. Що  таке  поезія? Це  –  свято: Грає  в  тобі  музикою  слів, Молодечо,  радісно,  крилато Викресає  іскру  з  почуттів. Що  таке  поезія? Це  –  совість: Бо  коли  несила  говорить, То  вона  заплаче…  І  говорить, І  сльозою  кожною  бринить. Що  таке  поезія? Це  –  проза, Що  до  рими  пнеться  в  лабіринт. Вулканічна  лава,  що  морозить. Жар  вогню,  що  в  спеку  холодить. Що  таке  поезія? Молитва. Звернення  до  Бога  і  людей. Це  -  любові  невимовне  світло, Що  до  Тебе  крізь  цю  ніч  веде

                                 Ольга Медуниця