Дещо про звертання

Звертання "добродій"

Слово добродій — праслов’янське. Етимологічний словник слов’янських мов за редакцією О.Н. Трубачова свідчить, що слово виникло в праслов’янський період й існує в сербській, хорватській, чеській, польській, словацькій, болгарській мовах. Але тільки в українській мові вживається як звертання. Зокрема, словник Б. Грінченка перекладає його як благодетель і сударь. Крім того, воно має цілком живомовні форми добродієчко, добродієчка, а також звертання — Ваше добродійство — Ваша милость. Словник староукраїнської мови ХIV-ХV ст. фіксує тільки слово доброденство — добродіяння.

Звертання добродій активно використовувалось у часи Богдана Хмельницького: Найясніший милостивий королю, пане наш милостивий і добродію (листи Б. Хмельницького, 12.06.1648); Ваша світлість, милостивий князю Заславський, а нам вельми милостивий пане і добродію (Листи Б. Хмельницького, 13.06.1648). Як бачимо, добродіями називали дуже поважних осіб. У листах українських письменників маємо такі форми: Добродію, ось посилаю обіцяні вірші (Леся Українка); Високоповажний добродію! Пишу до Вас кілька слів у справі (М. Коцюбинський); Шановні добродійки і добродії! Сьогодні я хочу познайомити вас з одним з найкращих українських письменників — Іваном Франком (М. Коцюбинський).

Етимологічний словник польської мови Ф.Славського підкреслює, що це слово існує в польській мові з ХV ст. і позначає титул, а в діалектному мовленні — священика.

Отже, семантика звертання добродій, добродійка вказує на те, що ми звертаємося так до знайомих людей, про яких знаємо, що вони роблять добро, а також і до незнайомих, закликаючи їх бути доброзичливими: Шановні добродії! Сьогодні відбудеться засідання кінолекторію.
(Надія Поліщук)